Його імені немає у списках найбагатших людей Росії, але про його колекції предметів мистецтва ходять легенди. Олександр Іванов є одним із найвідоміших збирачів ювелірних виробів фірми Карла Фаберже. Одну з перлин своєї колекції – унікальне «яйце Ротшильда» – він за 18,5 мільйонів доларів на аукціоні Christie’s купив у 2007 році, а через сім років воно опинилося в руках Володимира Путіна, який подарував коштовну дрібничку Ермітажу з нагоди 250-річчя музею. Автори нового розслідування російського антикорупційного проекту «Муніципальний сканер» стверджують, що більшість своїх великих придбань, включно з «яйцем Ротшильда», Іванов здійснив на гроші «масажиста Путіна» Костянтина Голощапова. Сам колекціонер рішуче відкидає це твердження, але багато з його слів суперечать офіційним документам, які є у відкритому доступі.
Олександр Іванов – один із найвідоміших російських збирачів виробів фабрики Фаберже, які стали для всього світу одним із головних символів дореволюційної Росії. Але предметами розкоші вони були далеко не завжди: після революції більшовики часом продавали їх на Захід за копійки, і лише до середини 20-го століття кількість нулів у цінниках на вироби Фаберже стала стрімко збільшуватися. Іванов стверджує, що багато речей зі своєї колекції купував на початку 90-х перед вибуховим зростанням цін на них, що і дозволило йому заробляти гроші на нові й нові придбання.
Головним російським колекціонером Фаберже вважається, втім, не Іванов, а Віктор Вексельберг. У 2004 році він купив колекцію з 300 з гаком предметів виробництва знаменитої ювелірної фабрики, включаючи 9 «імператорських великодніх яєць», яка належала видавцю журналу Forbes Малкольму Форбсу. Виставлена родичами Форбса на аукціон після його смерті, вона дісталася Вексельбергу без торгів: один із найбагатших людей Росії (3-є місце в Росії у списку Forbes на момент купівлі) домовився про купівлю всієї колекції за кілька днів до запланованої дати аукціону за суму, оцінка якої коливається в межах від 130 до 250 мільйонів доларів.
Зараз Вексельберг опустився в списку найбагатших росіян на 10-е місце, але імені Олександра Іванова в цьому рейтингу взагалі не знайти, хоча він витратив на аукціонах Sotheby’s і Christie’s десятки мільйонів доларів – зокрема перебиваючи ставки представників Вексельберга.
Невідомий колекціонер відомих раритетів
Іванов, за його власними словами, колекціонує не тільки Фаберже, а й інші предмети мистецтва, хоча ювелірні вироби знаменитої фабрики залишаються його справжньою пристрастю. На початку 90-х, як розповідав Іванов у декількох інтерв’ю (зокрема, в інтерв’ю Радіо Свобода у 2016 році), він зробив статки на імпорті до Росії комп’ютерної техніки, але пізніше, розбагатівши, покинув бізнес і цілком присвятив себе художньому колекціонуванню.
Колекція виробів Фаберже, яка належить Іванову, оцінюється у 1,5 мільярда доларів – хоча ніхто не знає точно її обсягів і ніхто ніколи не бачив її повністю. Для зберігання колекції (або її частини) Іванов заснував за підтримки німецької влади Музей Фаберже в німецькому курортному місті Баден-Баден.
Купівля, реставрація й обладнання музейної будівлі коштували йому 17 мільйонів євро. Незадовго до того, як бути подарованим Ермітажу, виставлялося тут і знамените «яйце Ротшильда». Воно було зроблене фірмою Карла Фаберже у 1902 році для сім’ї купця 1-ї гільдії з Бердичева Юхима (Йоахіма) Ефруссі. Один із синів Ефруссі у 1883 році одружився на дочці Альфонса Ротшильда Беатріс, яка у 1905 році подарувала його на заручини своєму молодшому братові – барону Едуардові Ротшильду. Понад сто років про існування «яйця Ротшильда» не було відомостей, бо нічого не експонувалося, не перепродавалося і було власністю родини Ротшильдів, поки воно не спливло під час продажу Іванову в 2007 році.
Музей Фаберже в Баден-Бадені:
В інтерв’ю Радіо Свобода Олександр Іванов так відповідав на запитання про те, звідки у нього гроші для купівлі творів мистецтва: «Я не був бідною людиною, коли почав збирати цю колекцію. Зараз ми витрачаємо кілька мільйонів доларів на рік на придбання нових експонатів. Із деякими речами, які не перебувають в експозиції, я іноді розлучаюся. Достатньо продати одну-дві речі, щоб купити на кілька мільйонів. Однак я продаю речі, які в колекції не менше від п’яти років, щоб у податкових органів не було до мене претензій».
Але саме у податкових органів і виникли претензії до Іванова – у 2014 році в музеї в Баден-Бадені був влаштований обшук, в якому брали участь співробітники податкових органів Великої Британії та Німеччини. За версією слідства, Олександр Іванов незаконно повернув ПДВ з купівлі «яйця Ротшильда» в розмірі понад 800 тисяч доларів: згідно з правилами для повернення податку, він повинен був вивезти придбане за межі ЄС, але нібито зробив це не відразу, а лише в тому самому 2014 році, коли яйце було подароване Ермітажу. Сам Іванов усі звинувачення на свою адресу заперечує, офіційно вони йому висунуті так і не були, ба більше, в листуванні з Радіо Свобода колекціонер сказав, що в грудні 2017 року його адвокати подали позов «з приводу його незаконного переслідування» до МВС Великобританії на суму в 2 мільярди доларів.
Музей у Баден-Бадені сьогодні належить (можливо, номінально) жителю цього міста Сергію Автоношкіну, стверджує «Муніципальний сканер» з посиланням на дані німецького комерційного реєстру. Однак у квітні 2008 року, невдовзі після заснування і через рік після того, як «Ротшильдівське яйце» було придбане Олександром Івановим, у реєстрі були дані про двох інших власників музею. Ними були сам Іванов і Костянтин Голощапов, які внесли до статутного капіталу музею по 12 500 євро.
Виписка з німецького комерційного реєстру, з якої випливає, що Сергій Автоношкін є зараз єдиним власником музею в Баден-Бадені:
Активістам вдалося знайти записи про бізнес Іванова і в російському Єдиному державному реєстрі юридичних осіб: виявилося, що його співпраця з Голощаповим почалася ще в 2004 році, коли вони стали співзасновниками компанії ТОВ «АльянсІнвест». Ця фірма була ліквідована в 2007-му. Зараз єдина юридична особа, яка належить Іванову, – ЗАТ «Російський національний музей», яким він володіє спільно з колишньою дружиною Юлією, власницею і продюсером ТОВ «РусьТелеФільм», яка знімала фільми на замовлення ТК «Звезда» і «Культура».
Дружба, якої не було
У 2011 році у великій публікації про Олександра Іванова в російському виданні журналу Forbes джерела видання стверджували, що Іванов «перебільшує» масштаби своєї колекції творів мистецтва, а «купівля-продаж антикваріату в принципі не може приносити доходи, які дозволяли б витрачати десятки мільйонів доларів на придбання Фаберже».
Із цими анонімними оцінками згодні й автори публікації «Муніципального сканера», які стверджують, що переважну частину своїх гучних придбань, зокрема «яйце Ротшильда», Іванов здійснив не на власні гроші, а на кошти, які надійшли до нього від «масажиста Путіна» або через нього – від третіх осіб.
«Муніципальний сканер» стверджує, що Олександр Іванов фактично працює на Костянтина Голощапова. Ще одним непрямим свідченням їхнього тісного зв’язку «Муніципальний сканер» називає зроблені Івановим у 2010 році заяви про те, що він планує відкрити філію Музею Фаберже в хорватському місті Дубровник.
Олександр Іванов у дипломатичному листуванні з Радіо Свобода рішуче відкинув усі припущення про те, що «яйце Ротшильда» придбане ним на гроші Голощапова, а також заявив, що познайомився з ним не в 2003 році, а в період від 2007 по 2009 рік (точніше Іванов згадати не зміг) «під час паломництва до Барі». За словами Іванова, він ніколи не був співвласником ТОВ «АльянсІнвест», «взагалі не знає такої організації», а з Голощаповим у 2003 році знайомий не був.
Цікаво, що виписка з російського Єдиного державного реєстру юридичних осіб, отримана за допомогою сервісу «Контур-Фокус», свідчить про те, що саме Іванов і Голощапов були співвласниками «АльянсІнвесту» в 2004 році. Крім них, засновником фірми тут також зазначений Володимир Серафимович Мелентьєв (нижче – фрагмент виписки, завантажити її повністю можна за цим посиланням).
Судячи з його біографії, Володимир Мелентьєв у цій історії – людина зовсім не випадкова. В інтернеті можна знайти згадку про нього як про «кавалера ордену Карла Фаберже». Ця нагорода була заснована Міжнародним комітетом нагород Фаберже в далекому 1997 році «за підтримки відомого американського мільярдера». В описі про орден на сайті колекціонерів goodcoins.narod.ru йдеться про те, що Олександр Іванов був «головою президії Російського національного комітету» цієї організації. «Кавалерами ордена Фаберже» на нині закритому сайті комітету (збережена копія) є, окрім Мелентьєва, і сам Іванов, і Костянтин Голощапов.
Адміністратором сайту Комітету нагород Фаберже, згідно з архівними даними реєстратора, була людина з адресою електронної пошти в домені rnm.ru – за цією адресою досі є сайт ЗАТ «Російський національний музей», який належить Іванову.
У листуванні з Радіо Свобода Іванов підтвердив, що справді «добре знав» Володимира Мелентьєва, бо він був директором німецької фірми «Бурда Моден» (вона активно діяла в 90-і і на початку нульових років на російському ринку).
Олександр Іванов також розповів Радіо Свобода, що його відносини з Костянтином Голощаповим «розладналися» після розлучення з дружиною Юлією в 2013 році.
Як писало тоді російське агентство «РІА Новости», Юлії Івановій за підсумками шлюборозлучного процесу відійшло 50 відсотків статків Іванова, зокрема «понад 600 творів мистецтва з його зібрання». У сімейному конфлікті, говорить Іванов, Голощапов «був на боці його дружини», але потім чоловіки помирилися – Іванов «зрозумів, що Голощапов просто був проти розпаду його сім’ї». Водночас Олександр Іванов назвав безпідставними твердження про те, що Голощапов був або є одним зі співвласників Музею Фаберже в Баден-Бадені, як і директор музею Сергій Автоношкін. Автоношкін, говорить Іванов, просто «найманий працівник, який одержує зарплату за свою роботу», а Голощапов «не отримує навіть зарплати» і «ніякого стосунку до керування музеєм, отримання дивідендів, володіння експонатами і т. д. взагалі не має». Зараз директорами Музею Фаберже в Баден-Бадені, згідно з даними німецького комерційного реєстру, є три людини: Олександр Іванов, Костянтин Голощапов і Сергій Автоношкін, при цьому останній, як ми вже відзначали, залишається ще й єдиним його власником.
На завершення листування з Радіо Свобода Олександр Іванов відкинув твердження про те, що Костянтин Голощапов мав якийсь стосунок до придбання «яйця Ротшильда»: «Жодного стосунку ні пан Голощапов, ні будь-хто інший до купівлі яйця Ротшильда не має. Це яйце, як і всі предмети на аукціонах, завжди купувалися і купуються мною особисто, і оплачую їх тільки я сам. Запевняю вас, що «яйце Ротшильда» – не найбільше моє дороге придбання».
Костянтин Голощапов не відповів на надіслані йому запитання Радіо Свобода.
Як говорить один із авторів розслідування «Муніципального сканера» Михайло Маглов, Олександр Іванов своїми відповідями на запитання Радіо Свобода тільки підтвердив припущення про те, що придбав «яйце Ротшильда» на гроші Голощапова: «Публічні документи точно показують спільне партнерство Іванова і Голощапова, як мінімум, від кінця 2003 року. Саме після цього Іванов намагався купити колекцію, що дісталася Вексельбергу, купив свої найвідоміші експонати, про нього дізналися за межами вузького кола учасників аукціонів. Виразно пояснити свої джерела і засоби для здійснення таких придбань він не може. З огляду на його брехню, яка спростовується документами, наші припущення про тісну співпрацю Іванова і Голощапова тільки підтверджуються».
З виходом розслідування «Муніципального сканера» збіглася новина і про іншого колекціонера виробів Карла Фаберже – вже згаданого Віктора Вексельберга. Як пише видання «Нова газета – Санкт-Петербург», бізнесмен готується розширити свій Музей Фаберже за рахунок знесення і нового будівництва на території історичного Шуваловського палацу. Захисники міста вважають майбутні роботи незаконними і вже звернулися до Міністерства культури й Товариства охорони пам’яток історії та культури з проханням здійснити перевірку наполеонівських планів Вексельберга, який має намір збільшити відвідуваність музею до 10 тисяч осіб на день, і направити за її результатами заяву в прокуратуру.
Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
